Tags: подорож

zigga-zagga

Нівтємна поїздка до Харкова

18-26 Іра вже чекає біля Вокзальної. Я тіки виходжу з дому. Пишу шо вона гонить і біжу на свою маршрутку. Не дозволяю собі щоб мене чекала дівчина. При будь якому розкладі.
В поїзд купуємо пиво. Вона безалкогольного я-чорного. Ідемо на потрібну колію.
Шукаємо наш вагон. Біля потягу тусять багато кешлс-хлопців. Виявляється то Львівські, що їдуть у Полтаву. Цікаві чуваки. Іх можна годинами слухати і посміхатися не розуміючи про що вони базарять.
При вході провідник зразу забрав тікет до своєї кишені. Там денаші місця вже сидять 4 людини. Провідник барига. Отримую постіль. Кладу на верхню полицю. Місце Іри.
Поїзд під'їхав до Полтави. Я вже лягаю спати. Підходжу до свого місця-бачу що мою постіль хтось спиздив. Провідник звичайно не в курсі. Іра мутить в когось ковдру, я беру в провідника. Похую шо нема чистої постілі. Спати шочеться. Іра заведена на розмови, але я не дуже, кажу ій добраніч, відвертаюся і через 5 хвилин розмова продовжується Ірою. Поговорили-поржали і вже через 2 години дуже солодкого сну провідник вмикає світло і починається кіпіш всіх пасажирів ніби вот-вот Харків буде. Сиділи 2 години внизу і слухали плеєр, а я не переставав нагадувати Ірі, шо в неї мена совісті. Вона знає чому)))))))))))
5 з чимось ранку. Харків. Темно і холодно. Кажемо таксістам шо вони нам не потрібні. Бачимо трамвай. Сідаємо і їдемо до кінцевої хуй знає куди. Це місце називалося Олексіївка. Типовий спальний район Харкова. Кажу їй шо тусити в незнайомому місці по спальному району- то хардкор. Вона вступає в глиняне болото, замість того, щоб послухати мене і піти трохи в обхід. В неї з"являється геніальна ідея- забомбити місто кєльтами з літерами FCDK. Шукаємо і не знаходимо балон з фарбою. Згадавши Жадана питаємо як доїхати до їшньої найбільшої площі з Леніном. Знайшли маршрутку. На площі нікого. Тіки стоять 2 палатки агітаторів Вітренко. Підійшли подивилися карикатури. Побачили будинок міської адміністрації. Доречі пішоходи і машини мають однакові права на рух по плоші. Це апасно)))
На площі бачимо 6 баскетбольних кілець. Граємо уявним м"ячем в баскетбол. Іра кидає неуявний свій мобільник в кошик, не попадає, але мобільник не ламається. Сіменс нах)
Це привернуло увагу якихось хлопців. Знайомимося з ними. Вони з Мілетополя.
Ідемо по якомусь парку. Бачимо дуже красивий памятник Шевченко. Навколо нього багато людей-памятників. У одного лежачого памятника дуже блискучий великий палець ноги. Іра каже що треба за нього взятися і загадати бажання. Робимо це.
Купуємо (нарешті) карту дивимося бачимо яка то пєрдь Олексіївка була. Вирішуємо піти кататися на метро. Ідемо по красивій Сумській вулиці, сідаємо в метро я кажу шо хочу поїхати на станцію тракторний завод, бо згадав гру CallOfDuty і хочу побачити як цей завод відрізняється від віртуального. А хулі не поїхати. В нас купа часу. Метро коштує 75 коп. Ціни на маршрутки тупі. 1, 1.15, 1.35, 1.45, 2.00. Трамвай і тролейбус коштує 40 коп.
Після Тракторного заводу їдемо до станції метро "Спортивна" Дивимося на стадіон. Бачимо мужика алко-баригу у вєтровці FP. Доречі, в місці просто дохуууя секондів.
Далі їдемо до общаг ХАІ (того, в якому КВН-команда ахуєнна була). Там Іра бачиться зі своїми дуже старими друзями з Донбасу, які тут навчаються. Діма і Ліда. В общагє п"ємо чай, компот і каву. Бачимо накуреного студента. Діма не хоче тусить з нами, а Ліду вдається уламать. Тепер ми вже з картою. Ахуєнно знаємо місто і показуємо його вже Ліді. Заходимов кав"ярню з назвою Кулемет. Та сама наша Пузата Хата, але все в стилі часів анархістів за Батьки Махно. Дорогою туди Іра кинула зігу агітатора блоку КУЧМА. Ті політичні прастітуткі думаю навідь не знають розшифровки назви свого виборчого блоку. Поїли і вирішили піти до місцевої синагоги. Попали під дощ. Сховалися в арці. Красивий дощ.Синагога огорожена. Біля входу тусуються 2 дитинки з пєйсами, з синагоги виходить тіпічна тьотя Роза. Охоронець каже, шо до синагоги ніззя. Пиздець.
Ідемо тусити у центр. Купуємо пиво і йдемо дивитися на графіті. Прикольне. На одному написано "Антивсё". Ідемо попити каву. Заходимо в піццерію. Замовляємо 3 еспресо по 8 гривень п"ємо і розмальовуємо рекламні календарики на ВП-тєми)))
Далі ідемо до метро університет і бачимо чарівний туалет. Він автоматично закривається. Чекаємо потім на екрані написано "Вільно", але з нього ніхто не виходить. Тепер користуватися ним стає страшно)))) Яле я через страх зайшов туди, і виявилося що він зовсім не чарівний.
Потім біля готелю "Харків" побачили автобус Металурга З. Знову пожалкували, шо немає балону з фарбою.
Потім сиділи високо на памятнику хуйовому Іллічу. Всі на нас дивилися, а я їм махав рукою і посміхався. Далі була дорога додому. Про хід матчу дізнавався за допомогою телефону. Вночі спалося погано. Ще й якісь довбойоби голосно базарили. Провідник попався, такий, якому все було похуй.
Карочє було весело. Подорожуйте Україною!
Фотика не було, тому фоток немає